Там, де простерлась міжсезоння гранка,
Застлали небо хмар цупкі полотна,
Поло́нить простір мокрота́ холодна,
Змиває хви́ща феромони ранку.
На то́му тлі коловоро́тних течій
Ще вчора місяць у долоні сходив,
Проймав до тре́ми* віршопада подих
І тихий сум рядном лягав на плечі.
Та я сьогодні як ніколи хочу
В глибінь пірнути чарівно́го снива:
Богиня долі в ньому ми́лости́ва –
Недобрим оком ли́ха не наврочить.
Відчути мушу невагомість тіла,
Там, де лунає позаземна пісня,
Зітерти поділку на до та після,
Аби поли́шити усе зотліле.
Змиває хви́ща феромони ранку,
Поло́нить простір мокрота́ холодна,
Заслали небо хмар цупкі полотна,
Там, де простерлась міжсезоння гранка.
11.12.2024
*Тре́ма - тремтіння
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028404
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2024
автор: Олена Студникова