Перетруться думки, щось половою стане, щось хлібом,
щось навіки впаде у шухляди приречений склеп,
не наповнюй слова, що лікують людей, ціанідом,
дай краплиночку світла тому, хто іде за Ереб.
Напівтеплі тона для зимового часу не модні,
хуртовина мете, а тепліше не робиться, ні,
хай до тла догорить, що написано мною сьогодні,
до останньої крапки загине усе у вогні.
Але буде не так, як захочеться вдачі поета.
Є терновий вінок. Є вінець. Що одягнуть тобі?
Чи важливим є те, упаде як додолу монета?
Неможливо таланту згубитися в сірій юрбі.
12.12.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028414
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2024
автор: Микола Соболь