Тіні висять наді мною,
ракети вбивають етер.
Ми заручились з бідою,
вона полюбила есе.
Списані надто сторінки
тисячолітніх страждань.
Порохом пахнуть відтінки
наших поневірянь
від князя Олега, від Святослава
по трапу буремних часів
укотре зайшла орава
зі східних смердючих боліт.
Пащі страшних людожерів
Середньовіччя взад поверта...
І ранок десь мирно жевріє,
і пляни складає Трамп.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028445
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2024
автор: Мандрівник