Невже нічка,
Невже непроглядна тьма?
Котра година?
Невже я одна?
Наодинці з собою.
Хто каже?
Задає запитання?
Невже то страх?
Невже світ грається вночі в схованки?
Сховались .. ?
Хто задає, задає ці запитання?
Шарудить в грудях.
Гомонить тиша.
Мариться ?
Він живий?
Тонни давлять...
Виривається... подих...
за ним рука мов росток...
Ще один росток...
Спалах....
Ще один...
Хто це подумав...
Тьма відступає...
Хто це каже?
Спадає земля.
Розкривається віко.
Яскраве світло.
Осліплює...
Зове...
-Ти де?
-Ти де?
Невже Херувіми?
Навіщо ці звуки, прими.
Що з ними?
На одну мить,
лише на мить,
не гомоніть,
не гомоніть.
Подих тиші,
Стук серця,
Ця мелодія,
Цей тон...
Одну лиш мить в унісон,
А там хоч спалах чи взрив,
Цю мить з ним,
Ця мить з ним!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028491
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2024
автор: oreol