***

В  обіцянках  твоїх  я  сьогодні  згубитись  посміла  
і  дозволила  стерти  зневажливий  погляд  з  обличчя.    
Ти  торкнувся  душі  -  наче  я  залишилась  без  тіла,
а  розважність  моя  утекла  десь  у  Середньовіччя.    

Ти  мене  на  слова  до  незвичності  ніжно-шовкові  
спонукаєш  мовчанням,  і  поглядом,  й  дотиком  думки.      
Розчиняюсь  в  тобі  перестиглістю  світла  любові  
і  приймаю,  як  манну  небесну,  смачні  поцілунки.

Пишно  мрії  цвітуть.  Я  не  можу  повірити  диву.
Все  тобі  віддаю,  а  себе  залишаю  без  решти.  
Роздивляюсь,  мов  сон,  цю  хвилину  вразливо  щасливу...
І  розлук  вже  боюсь  із  розпачливо-болісним:  «Де  ж  ти?»

В  обіцянках  твоїх  я  сьогодні  згубитись  посміла,
бо  торкнувся  душі,  що  в  мені  озивалась  журбою.
Залишилась,  здається,  навічно  без  тіла…  
Злетіла
на  крилечках  кохання  над  світом...
сама  над  собою…      

Ілюстрація  до  вірша  -  робота  ШІ

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028551
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2024
автор: Наталія Погребняк