Місяць сходить над горами,
Зіронька сіяє
Тихий вечір на Карпати
Легенько сідає .
Очі ніжні чарівненькі ,
Радістю сіяють,
Світяться як дві зірнички ,
Мабуть що кохають.
Вуста в посмішці легенькій
Ніжно розпливлися,
Ніби просять в поцілунку
Щоб з ними злилися.
І волосся ніжне ніжне
Гарно розпустила.
Я не вірю що вона.
Мене полюбила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028555
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2024
автор: Іван Мотрюк