Тебе схотіли знову взяти в рабство,
Ти щойно вирвалась, така уся жива,
Від рабства в тебе є просте лікарство,
Під синім небом золоті жнива …
Орда ввірвалась, друзі як не друзі -
Кричать здалеку: раду даш сама,
Знову лишилась мов калина в лузі,
Із вітром в полі у снігах одна …
Кричать, а може щось пообіцяєш,
Пообіцяй, що не твоя земля,
А ти собі ще іншу набажаєш,
Ось тільки де, така лише одна …
Пообіцяли списи, луки, стріли,
Скрутили руки, щоб не злити ворогів,
Вже матері від втрат всі посивіли,
Від сліз своїх за дочок і синів …
Царі з царями світ не поділили,
Таким щось треба, бо самі – ніщо,
Рабами вільних так і не зробили,
Їм наше сонце з неба не зійшло …
[i]Музичний супровід створено з допомогою ШІ[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028558
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2024
автор: Дружня рука