Кохайте жінку за ніжність її,
За мить, де мовчання звучить як пісні.
Вона – мов світанок, що світло несе,
Вона – це любов, що в серці живе.
Кохайте за погляд, що гріє, як чай,
За руки, що творять ваш затишний рай.
Вона – не загадка, вона – то життя,
Що тримає в собі всі чари буття.
Кохайте жінку, не тільки словами,
Ділами, обіймами, теплими снами.
Хай кожен ваш день і хвилина земна
Говорять про те, що вона лиш одна.
Кохайте жінку, як перший свій дощ,
Як квітку, що в полі знайшли між доріг.
Вона – то історія, ваш диво-шлях,
Що веде вас крізь радість і крізь страх.
Хай чує вона, що для вас – незамінна,
Що в серці завжди буде сильна й єдина.
Кохайте жінку, бо в ній – увесь світ,
Як вогонь у вітрах, що ніколи не зник.
Вона – ваша музика, ваша зоря,
Вона – найсвітліша у серці стежка.
Не пізно сказати, що любите знов,
Кохайте, кохайте – це вічна любов!
Кохайте жінку – і світ розцвіте,
Бо серце її – це найдорожче святе.
Живіть для неї, горіть у теплі,
Кохайте жінку – і будете цілі.
15.12.2024р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028564
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2024
автор: Назар Гузій