Не чути музи, як ревуть гармати.
Ціна душі дорівнює нулю.
Все більше стали в спину проклинати,
Слова зникають: вибачте, люблю.
Свавілля через край, брехня керує.
Кишені від грошей тріщать по швам.
Хтось за державу вмер, а хтось жирує,
Торгуючи здоров’ям і життям.
Патріотизм накинули, мов свитку,
Серця кидають в горно для війни.
Прощайтесь рідні! Закривайте кришку…
Вони загинули, щоб ми жили..!
Вже сил нема у вітра розвивати
Знамена, що на цвинтарі стоять,
Але щодня продовжують копати
Для тих могили, що не думали вмирать.
Минуть роки, зрівняє час гріховність,
Пісні напишуть, як перемогли,
Свічки́ на вікнах підніматимуть духовність,
Та не піднімуть тих, хто полягли.
15.12.24р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028583
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2024
автор: Степан Олександр