Візажистка-ніч ого́рне у пітьму
Прикрі наслідки безжального часу́...
Ніби в юності, тебе я підніму
І на по́стіль у обіймах віднесу.
Ми обоє перетнули сорок п'ять.
Ти – не Афродіта, я – не Аполлон.
Але досі очі пристрастю горять,
Забираючи тіла́ в її полон.
Я тебе благаю: сумніви облиш!
Нам соромитись уже нема коли.
Допоможе стати візажистка-ніч
На короткий час такими, як були.
Хоч у насолоди – присмак гіркоти,
Та від того лиш міцніші почуття,
Тож потонемо в коханні я і ти
Зовсім близько біля берега життя.
Грудень 2024 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028631
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2024
автор: Олександр БУЙ