Я з тих

Я  з  тих

Я  з  тих,  хто  за  життям  спостерігав,
Вмостившись  у  ряду  останнім  вдало,
Дурного  собі  в  голову  не  брав,
До  рук  важкого  теж  не  потрапляло.
Не  поринав  в  гущавину  подій,
Не  нісся  румаком  лихим  в  атаку,
Тягнув  життєвий  шлях  поволі  свій,
Геть  не  шукаючи  пригод  собі  на  сраку.
Ні  разу  в  протиборства  не  вступав,
Не  досягав  вершини  п’єдесталу,
Але,  оскільки,  і  не  програвав,
То,  гіркота  поразок  теж  мене  минала.
Перед  моїм  здивованим  лицем,
Яскраві  постаті  кометами  згоряли,
А  я  ледь  жеврів  кволим  каганцем,
І  досі  жеврію,  а  їх  давно  не  стало.
А  скільки  було  тих,  хто  застовпив,
Місця  найкращі,  прямо  біля  сцени,
Їх  жар  тих  постатей  часами  теж  палив,
Та  лиш  тепло  доходило  до  мене.
Я  подумки  об’їздив  цілий  світ,
Не  покидаючи  затишної  гальорки,
Я  навіть  зараз  вам  передаю  привіт,
Із  Пальми,  з  тої  самої,  з  Майорки!
Несло  мене  по  річечці  буття,
За  течією,  човником  убогим,  
Але,  оскільки,  ніц  не  важив  я,
Минав  із  легкістю  усі  її  пороги.
І  ось,  нарешті  вже  на  фініш  причвалав,
Як  не  крути,  пора  прийшла  вмирати,
Та,  позаяк,  нічого  я  не  мав,
Тож,  крім  життя,  нічого  і  не  втратив…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028679
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2024
автор: Костянтин Вишневський