У розбитому домі зимно як.
Холод сковує ланцюгами.
Мати стерпить. А як же синові,
Що тримає плечима браму?
Ту важкезну, що розмежовує
Волю мрій і кайдани скрепів,
На мільйони розтиражованих
Для совкового ширпотребу.
Брама плечі згинає. Тяжко як!
І чи встояти духом стане?
Десь у темному домі пташкою
Мати щулиться, свічка тане.
Та любові дива незвідані,
Нездоланна у вірі сила,
І немає між ними відстані -
Мати плечі тримає сину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028686
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2024
автор: Горова Л.