РИТОРИЧНЕ ЗАПИТАННЯ:
[i]Яка людина нині у війні?
І що у ній вона змінила?
Які зродила вона нові сили?
Як жити й діяти Людині,
її родині й рідній їй країні? [/i]
НЕРИТОРИЧНА ВІДПОВІДЬ:
Я є Людина – серед куль і диму,
і серед болю, крику, сліз і тьми.
Моя Душа шукає правду зриму,
а Серце стука: "Не зламайся ти."
В країні, де війна стирає межі,
де справедливі злість і гнів кричать,
Я – промінь, Я – любов безмежна,
що учить ворога скрізь зупинять.
Моя рука тримає зброю міцно,
а інша – рану ближньому стиска.
Бо Я стою за мирність, немов криця.
щоб знову щастя квітло у садках.
Але, коли той ворог – це рашисти,
що перероджені уже – фашисти,
стаю – на захист Батьківщини:
щомиті, ночі і щоднини.
Моя родина трудиться й донатить,
чим ворога вона також конатить.
Не лиш Я – тіло. Я – Душа у русі,
не зникла моя віра в час «Тривог».
Бо мої крила – у ЄвроСоюзі,
з надією, що шле нам уже Бог.
Я не забуду, хто – Я? Чий – нащадок?
Чому я появивсь на божий світ?
Козацтва буду Я тримати спадок,
Держава Незалежна – то мій Заповіт!
15 грудня 2024 р. УКРАЇНА
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028755
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2024
автор: Зореслав Благомирів