І сниться дивнии сон:
ТЦК повністю забрали на кордон.
Там вони силу свою мужньо проявляють,
І ворога прицільно там стріляють.
Хоч у тилу стало спокіино жити,
Діти по вулицях уже можуть ходити.
Ніхто їх не кошмарить і не б"є,
Ніхто кровиночку із матерів не п"є.
Вільно в тилу, спокіино стало.
Аж тут, дивись, не сіло і не впало
Ледь було в сні від радості не вмер.
Забув, що вони просто боягузи
Із ворогом у них одні конфузи.
Не вміють ні стріляти , ні ловити,
Не вміють краи свіи ріднии боронити.
Їм заважають черева прокляті,
Що наїдали в кожніи людськіи хаті.
Що доларами *** підтирали,
А хлопців бідних ногами катували.
О це і є вся наша оборона,
Яка з усіх боків обходила закони.
То ж жди добра від цих іуд и хапуг,
Які забули про віиськовии дух.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028767
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2024
автор: Надія Тополя