Хоча редакторський заголовок вказує на страждання закоханого, за зауваженням коментатора Р.Ребгольца, можливо, Ваєтт написав цей подвійний сонет хворий в ув'язненні.
Джерело оригіналу: Sir Thomas Wyatt. The Complete Poems. Edited by R.A. Rebholz. Penguin Random House 1978.
Оригінал:
The Lover describeth his restless state
The flaming sighs that boil within my breast
Sometime break forth and they can well declare
The heart’s unrest and how that it doth fare,
The pain thereof, the grief, and all the rest.
The watered eyes from whence the tears do fall
Do feel some force or else they would be dry.
The wasted flesh of colour dead can try
And something tell what sweetness is in gall.
And he that list to see and to discern
[10] How care can force within a wearied mind,
Come he to me: I am that place assigned.
But for all this no force, it doth no harm.
The wound, alas, hap in some other place
From whence no tool away the scar can rase.
But you that of such like have had your part
Can best be judge. Wherefore, my friend so dear,
I thought it good my state should now appear
To you and that there is no great desert.
And whereas you, in weighty matters great,
[20] Of fortune saw the shadow that you know,
For trifling things I now am stricken so
That, though I feel my heart doth wound and beat,
I sit alone, save on the second day
My fever conies with whom I spend the time
In burning heat while that she list assign.
And who hath health and liberty alway,
Let him thank God and let him not provoke
To have the like of this my painful stroke.
Закоханий описує свій неспокій
Горить у грудях – так зітхання палять.
Назовні вириваються порою:
Адже немає серцеві спокою,
Що відчуваю в горі, виявляють.
З моїх очей невпинні сліз потоки,
В очах джерела, бо сухі б вже стали.
Блідим зробили муки й доказали,
Які вони для жертв своїх солодкі.
А той, хто забажає подивитись,
Що думка стомлена переживає
У скруті, хай до мене завітає.
Та вже з цим болем вмів я замиритись.
У місці іншому я маю рану,
І там назавжди залишатись шраму.
Та ти, хто сам з таким уже знайомий,
Найкраще зрозумієш. Друже мій,
Ось кара – і провині незначній.
Тобі хай буде присуд цей відомий.
Ти, хто вирішуєш великі справи
Лихої долі вже побачив тінь,
Я ж за мале впав в горя глибочінь,
І серце муки відчува від рани.
Я сам. Буває, через день чи два
Немилосердний жар мене охопить.
Щоб я інакше жив, він не дозволить.
Як милують хвороба і тюрма,
То будьте Господу за ласку вдячні,
Щоб, як мене, не вразило, обачні.
Переклад 16.-17.12.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028775
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2024
автор: Валентина Ржевская