Звуки ніжних слів наповнені всепоглинаючою порожнечею
У похмурій темряві холодних кришталевих снів
Зловтішаються, не залишаючи й сліду.
Ми у викривлених світах, а навколо сморід і прах.
Ранкове сонце осяває світанок, пестячи пом'яті трави.
Світла перлина блищить на ранковій росі.
Обручки рим з'єднуючись у вірш
Випромінюють ясність мови в суті світобудови.
Жива мова - світла крихта в дивовижному ставку світобудови,
Возз'єднує серця у світ ладу.
Поглянь, як світ розкриває таємне піднесення,
Дверцята до чудес, ключем істинного пізнання.
У п'ятому кутку багатовікова тиша веде
Туди, де ясний день народжує душевний зліт.
Рядки живої мови, лунаючи, кружляють у морі ефіру.
І ось, над землею сходить світанок,
З'єднуючи небо і землю в мрії.
У ці миті, немов у казкових снах,
Світло осяяння пробуджує наш прах.
Кільця каблучок зчіплюють бажання,
Чиста крапля вічної краси знаходить назву.
Ключ же золотий в мені, він зі мною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028795
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2024
автор: oreol