Народе Український зупинися,
На світ Божий подивися.
Ти роджений Богом вільний,
На Україні неподільній.
Чекала Ненька вас віками,
Щоб Україну зберігали.
А ви віддали на поруки
І нарікли на себе муки.
У своїй хаті ви раби,
Куєте Роду ви гроби.
Щоб Рід слов’янський зродився
І словом Божим не гордився.
Ви тепер як в павутинні,
На нім сидять люди чинні.
Кожну ниточку тримають
І вами помикають.
Нарікають люди Долі
У вишиванках, не на Волі.
Серця смутою налиті,
Чужим розумом повиті.
А що лишилося своє?
Що у серці ще жиє?
Любов до Ненки-України
І до Землі, і до Родини.
Що від Бога - те святе.
Грудень 2024 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028836
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2024
автор: Сокол