[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=i8iTK_c_YQE
[/youtube]
Відчули перший морозець,
Зима це робить перші кроки.
Прийшов вже осені кінець,
Не буде з нею вже мороки.
Зима намучилась так з нею,
Та треба ж совість якусь мать!
Доріжку снігом я застелю,
Зручніше буде так прогнать.
Пішла... Не раз ще озиралась,
В душі образа запеклась.
Я повернусь, - їй вихвалялась.
Зиму хотіла цим дістать.
Ішла знервована, розбита,
Мороз заліз під комірець.
Осінню тонку її свиту,
Раз-по- раз шарпав вітерець.
Зима тим часом розважалась,
Кущам дарунок - білі шуби,
Деревам снігу по коліна.
Навколо снігом замітала.
Зима відкрила свій сезон,
Тихенько плаче завірюха.
Який їй плакати резон?
Невже ці сльози показуха?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028868
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2024
автор: Cнежана