Мабуть, ніхто там більше не живе,
У тому лісі, і у тій хатині.
Там час поволі річкою пливе,
І спогади зникають у долині.
Колись було, колись таки було,
Дзвеніла голосами тепла хата.
Була родина, щастя тут жило,
Трудились в будні, святкували в свято.
Та розійшлись доріжечки у світ,
Позаростали - сад, квітник, подвір'я.
Продовжує у небуття політ
Лапатий сніг, немов небесне пір'я.
... Колись було, усе було колись,
Цінуй життя, яке в цю мить триває.
В минуле лиш на хвильку озирнись,
І не сумуй - бо все, колись минає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028899
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2024
автор: majra