***
Їде вонучир
Збирає старі лахи --
Міняє на нитки
Вишивати подушки,
А для дітей має
Пищики-бальони
І кричить вонучир :
"Міняю онучі
На речі..!
Міняю-юююю...!" --
Лине від села
До села
Та біжать дітлахи
І просять пищики,
А він їх б'є бичем
І собаки тікають
Від злого вуйка,
Що смердить
Пліснявою нечистю,
А вгорі сонце
Сміється
І пилюка сідає,
За возом --
Довгою хмарою,
Щоби жалем пукнув
В когось пищик,
Як ілюзія радості
І... чекали, знову --
Сльозами,
На його приїзд --
Діти...
_____________________________
22.12.2024; Paris (Aurora) ========================
(!!!)
«Я пам'ятаю ті часи, коли їздив возом від державного кооперативу "Вторматеріали" такий собі дядько та міняв старі лахи, як дрантя -- на різні цікаві речі.
Це дрантя, як лахміття -- потім, виварювали та робили з нього, добавляючи ще деревини -- папір...
Найбільшим попитом у вонучира були кольорові нитки для вишивання подушок та сорочок і жіночої одежі.
А ще мав той вонучир різні інші цястки, як от пищики.
Пищиком називали звичайну гумову кульку, в горловині якої знаходився простенький ніпель для надування цієї кульки, але -- трошки відсуваючи його, можна було отримати пищик -- допоки з кульки виходить повітря.
І як би не беріг цю кульку -- вона все ж колись дріскалася, а от той пищик залишався і ми ходили та пищали в нього -- дуючи щосили...
Жаль було кульки, а ще більше діставалося тим хто крав навіть подушку і здавав її за якусь кульку, щоби вкінці отримати простий пищик.
Скільки дуп було синіх за ці пищики -- не перелічити, але всі з нетерпінням чекали знову вонучира, щоби отримати кожен своє бажане, як маленьке щастя життя...
Таке було дитинство та правда "совка" у селі, де люди не мали паспорта до 1971 року і були батраками срср.
І хто згадує ті часи з ностальгією -- має свою тріснуту кульку та дурний пищик до остатку днів, як ніщо -- ілюзію спогаду, що було непосильна праця колгоспника задарма на полі колгоспу, як раба системи...
🤣
Пищик вам всім в морду -- хто мастурбує за "совком"..!" 🤣
-----------------
Автор :::
Катинський Орест
(Katynskyy Orest)
=======================
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029055
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2024
автор: MAX-SABAREN