Найдовша ніч і найжаданіший світанок
Люблю цей день, благословенний ранок
Із чашечкою запашної кави
У тиші впорядковую думки.
Життя людське, ніби гірські струмки
Стікаючи єднаються у море.
А небо – це майбутнє неозоре
Всі таємниці на морському дні.
Дай Боже день, прожити у любові
І не додати солі цій воді,
Бо сіль – це смуток і усі невдачі
Це дні прожиті за які я був невдячний .
Дай Боже мужності, цей досвід зберегти
І розчинити сіль в життєвім морі
І довго милуватися на зорі,
Встрічать світанки з кавою в руці.
22.12.2024
© Ігор Козак
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029070
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2024
автор: Ігор Козак