[i]Промоклі сади промовляють...
[/i]
В мені пустота розцвітає незнано-садами,
Висміює дотик і силиться змити політ.
Чуєш?..- Небесся... говорить живими вустами...
Замріяні вигини тихо шепочуть услід...
Лише ненайперші стають безутішно німими:
Всередині - зорі, в тумані биття чорноти,
Зовні - провалля стають оберемно-живими.
І різані думи поспішно малюють сліди...
Стікає безшумна і надто засніжена піна,..
Дихає суттю байдужий до часу ліхтар...
В мені порожнеча, загублена хмарами зміна,
В мені океани, що ними розкинувся пар...
03.12.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029099
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2024
автор: Сара Ґоллард