Спитайте серце


Десятки  тисяч  літ,
Жив  православний  слов’янський  Рід.
Природа,  люди  й  Боги  єдині,
Були  сакральні  в  них  святині.

Богів  любили  й  не  боялись,
Про  гріхи  вони  не  знались.
Ні  пекла  і  раю  не  було,
Життя  земне  Богом  дано.
 
Всевишнього  Бога  слов’яни  знали,
З  природою  й  Богом  розмовляли.
Все  видиме  були  святині,
І  ймення  давали  Богам  і  Богині.

Сузір’я,  Космос  добре  знали,
Календар  природній  з  Богом  склали.
Берегли  свій  Рід  й  святині,
Та  Віру  Роду  втратили  по  нині.

Пройшлась  зовнішня  причина,
Капища  (церкви)  слов’ян  -  одна  руїна.
Християнські  храми  возвелися,
Ми  в  Новій  Вірі  прижилися.

І  Славимо  і  Віримо  не  в  своє
Щастя  маємо,  в  тім  що  є.
Життям  йдемо,  сіємо  тілами:
Синами,  Доньками  і  батьками.
Грудень  2024  р

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029113
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2024
автор: Сокол