Чи не з твоєї мовчазної згоди
Твій цар почав із Києвом війну,
Улаштувавши геноцид народу,
На нього переклавши і вину?
Чи не твої сини ідуть вмирати,
Й загарбника ім’я взяли собі,
А донедавна ж був іще ти «братом»,
Тепер стрічаєш тисячі гробів?
Життя – випробування для народу,
Чи здатен він зізнатися собі,
Що вірним був корінню свого роду?
Кого ж ти захищаєш в боротьбі?
Народ – господар і землі, і долі –
Так є й було, і буде так завжди:
Найбільший скарб для нього – власна воля,
Без неї не уникнути біди!
Коли ж народ царю покірно служить
І обирає рабства кандали,
За втраченим без боротьби не тужить,
Коли дітей майбутнє не болить,
Такий народ приречений страждати –
У цім переконався світ не раз:
За волю не спішить життя віддати,
Боїться навіть цих високих фраз.
Коли дає народ на війни згоду,
Його чекає тільки ешафот,
Чи ж варто величать його народом,
Коли найбільшу втратить з нагород,
Що волею назветься, світлим завтра,
Котрі для нього – ціль і оберіг,
Тоді серця людські згорять, як ватра,
Бо ж не позбутись рабства – то є гріх!
20.12.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029159
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2024
автор: Ганна Верес