Куди не йдеш, високий тин чи огорожа,
Собача морда там стирчить, чи інша рожа.
І надпис, страху щоб нагнати,
Чи просто так людей повиганяти.
Написане гавкоче і гарчить,
"Приватна власніть" на весь ліс кричить.
Чи то на плесі, там де річка в'ється,
Й водичка хвилеє до берега несеться.
Там пишуть, що підходу до води немає,
Бо берег той хтось теж у власності тримає.
Там вежа нафтова, хтось нафту добуває,
Й прибутки він від того чималенькі має.
А якже Конституція, Закон, то там кому в угоду,
Написано для всіх, земля, ліси і надра - у власності народу.
То те дивує, що одні права на власність мають,
А іншим лиш обов'язки і прав таких лишають.
Хоча брешу, почесне право захищать Державу,
В окопах, танках , літаках, то по якому праву?
В. Небайдужий.
Грудень 2024 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029174
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2024
автор: Небайдужий