Роздуми

В  житті  буває  так,  що  хочеться  кричати.
Це  не  від  болю,  ні  і  не  від  розпачу,
А  в  той  момент  коли  безсилий  ти,
Коли  не  маєш  вибору,  коли  чекаєш.
Коли  не  можеш  відмотати  час,  
Змінити  хід,  чи  просто  переграти.
В  тобі  палає  лють,  але  немає  забуття.
А  в  чому  сенс,  в  стражданнях,  болю.
Ти  прокидаєшся  удосвіта,  буденні  справи,
А  інколи  від  звуків  пострілів,  від  шуму.
А  хочеться  забитись  у  куток,  втекти  від  війн,  
Від  болю  втрат,від  вибору,  бо  жити  хочеш.
У  кожного  свій  шлях,  та  ось  чомусь  без  барв.
В  коханні  порятунок  ти  шукаєш,  і  це  тримає,
Це  гавань  тиха,  де  сяє  сонце,  де  чуєш  чайок,
Де  шум  прибою,  тиша  й  спокій,  і  це  життя.
Ми  заслуговуєм  на  краще,  але  підьма.
Хтось  розірвав  ту  мить,  де  сміх  лунав,
Де  діти  бавились  удосталь,  а  не  ховались.
Ми  не  цінуємо  життя,  лунає  звідусіль.
Яке  життя,  до  чого  ми  дійшли,  лиш  біль.
Я  пам'ятаю  миті  ті  прекрасні,  де  є  кохання,
Де  сонце  пестить  всіх  теплом,  де  мир.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029185
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2024
автор: Тіна Май