Святвечір.


На  небі  зійшла  вже  вечірня  зоря,
Десь  там  в  Вифлиємі  з’явилось  дитя.
Вечерять  сідає  вкраїнська  родина,
А  в  ній  не  хватає  десь  батька  ,десь  сина.
Десь  мами  немає  ,десь  дочка  пропала.
Важкая  година  в  Вкраїні  настала.
В  окопах  солдати  Різдво  зустрічають.
Вони  батьківщину  свою  захищають.
Бо  ворог  проклятий  ,що  звався  сусідом,
Приніс  на  Вкраїну  розруху  і  біди.
Ми  щиро  благаєм  малого  Ісуса,
Щоб  він  цього  року  наш  нарід  послухав.
Щоб  він  подивився  на  батька  старого  ,  
Що  молиться  тихо  до  Господа  Бога.
І  просить  щоб  син  повернувся  до  дому,
Бо  важко  йому  на  газдівстві    самому.
На  дівчинку  Ксеню  що  ручки  зложила  
Й  за  тата  в  Ісуса  малого  просила.
На  всю  Україну  ,що  зараз  страждає  ,
Й  від  горя  й  розрухи  в  сльозах  потопає.  
Ми  молимо  щиро  маленького  Бога,
Щоб  нам  на  Вкраїну  послав  перемогу.
Щоб  сльози  дитячі  не  лились  рікою,
Щоб  діти  всміхались  зібравшись  юрбою.
 Бажаю  всім  щиро  достатку  і  миру,
Щоб  вся  Україна  зажила    щасливо.
Нехай  на  Вкраїні  добро  процвітає,
Всіх  щиро  вітаю  ,  Христос  ся  рождає.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029239
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2024
автор: Іван Мотрюк