* * *
Ти ідеш по цвинтарю епох.
Тут сплелися пращури і свідки.
А над ними сенси в'яже Бог
І кружляють сонячні лелітки.
Тут застигли криги всіх байдуж
І завмерли поклики зворушень.
Тільки ти цю вічність не поруш,
Бо за нею всі нетлінні душі.
І втікає думка серед меж,
Що життя чіпляється за фініш.
І якщо в собі ти не помреш,
То із точки мертвої не зійдеш.
22.12.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029290
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2024
автор: aleksgun