Чернігове, коханий зелен-граде,
Не можу я про тебе не співать:
В усі часи ти воював за правду
Зі зброєю в руках – не на словах.
Ти ворога стрічав, як і годиться,
Мечем-вогнем – не хлібом частував.
Тобі служили вірно і дзвіниці,
Коли момент критичний наставав.
Вдягнувся ти у скверів дивну казку,
Де храми загубили власний вік,
А сонечко тепло дарує й ласку,
Де не стиха людей рясний потік.
Чернігове, дозволь краси напитись
З долонь твоєї тихої Десни
І славі предків низько поклонитись
За кожен день життя мого ясний!
23.12.2024.
© Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029351
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2024
автор: Ганна Верес