Рік завершити й обнулити
все, що сталось у ньому прикрого.
В рік прийдешній новою ступити,
взяти лише кохання стиглого.
У валізку покласти кращого,
що у році минаючім сталося,
прихопити з собою справжнього,
що у серці давно cховалося.
В двадцять п'ятий рушать сміливо
і шукати нового сенсу...
Не вируй же, зимова зливо,
досконалих нема, не сердься...
Надія Пашутинська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029385
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2024
автор: Маргіз