ПРОСНИСЯ, КОХАНА

ПРОСНИСЯ,  КОХАНА

Проснися,  кохана,  проснися,  серде́нько,
Бо  ворог  вбивати  прийшов,
В  диму  і  вогні  Україна  рідненька  –  
Ординець  нас  клятий  знайшов.

Проснися,  кохана,  хоч  ще  не  світання,
Бо  всюди  гармати  гримлять,
Надія  на  Бога  зосталась  остання,
Що  буде  він  нас  рятувать.

Проснися,  кохана,  я  мо́лю-благаю,
Бо  ворог  ступив  на  поріг,
Дітей  і  тебе  я  грудьми  затуляю…
Це  все,  що  зробити  я  зміг.

Проснися,  кохана,  від  сну  пробудися,
Бо  вибухи  скрізь  і  вогонь,
Благаю  я,  мила,  на  но́ги  зведися…
Вже  кров  витіка  з  твоїх  скронь.

Проснися,  кохана.  Та  годі  вже  спати!
Чи  чуєш  мене  ти,  чи  ні?
Ординець  прийшов,  щоб  життя  забирати,
Він  душу  продав  сатані.

Проснися,  кохана.  Не  смій,  я  благаю!
Розплющуй  вже  очі  й…  вставай…
Без  тебе  як  далі  нам  жити?  Не  знаю…
Дітей  берегтиму  я,  знай…

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029390
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2024
автор: КОРОЛЕВА ГІР