Тремтяча крапля в мокрій павутині,
Що як сльоза гірка, чекає зриву.
Тривога тужна висне безупинно,
І поштовхом впечатується в спину -
Як цвіль, бридлива.
Зима сира сідає димом. Чадом
Несе від задумів чужинських ницих.
А рідний двір - у ранах і у саднах,
І в залишках обгорених фасаду -
Пусті зіниці.
Там плаче свято, знищене під корінь,
Дощами хмар холодних, невідомо
Де зібраних, можливо, що над морем,
Де і вигнанець плаче, бо не скоро
Йому додому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029414
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2024
автор: Горова Л.