КОЛИСЬ І ТЕПЕР
Неначе квітка на морозі,
Схилила голову в журбі,
Живе в страсі́ та ще й в тривозі,
Й нічи́м зарадить тут собі.
Колись вона все розквітала,
Не знала горя і біди́,
В вогні рідненька не палала,
Не ли́лась кров замість води.
І не здригалася щомиті,
Не потопала у сльозах,
Цвіли волошки в полі й в житі,
Не рвались міни на стежка́х.
Не бу́ло звуків канонади,
Вона буяла, наче сад,
Тепер тортур зазнала й зради,
Й трива суцільний тілопад.
Вмивалась Божою росою,
Стелила тра́ви-килими́,
Тепер за неї йдуть до бо́ю
На прю із ворогом грудьми.
Тепер в повітрі запах крові,
Могили замість квітників,
І мрії вже не веселкові,
Сумний луна пташиний спів.
17.12.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
́́́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029431
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2024
автор: КОРОЛЕВА ГІР