Я запитала у моря :
"Та в чОм твоя сила - хвилі?
ТвоЯ шаленіша зброя,
твоЇ неосяжні крила,
які розхитають воду,
де штормом навколо діє,
твоЮ абсолютну вроду
у силі морській не зірве..."
Блакить і прозорість разом
той шторм пригальмують вітром,
неначе своїм запалом,
стихію заповнить змістом.
От так і людина схоже,
як море відкрити силу,
по різному сонце сходе
в свідомість її бурхливу!
То чорне, то біле, мокре...
Занурюючись потоне...
Несучи у собі море...
Але не завжди змістовне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029488
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2024
автор: Lumen74