Я йшла додому через сльоту.
Вагалось небо – сніг чи дощ?
Бляшанки догравали коди,
Бриніли струни мокрих площ.
Нахабно-яра парасоля
Вела крізь мряку, мов маяк,
Але під вогкою імлою
Не захистила. Аж ніяк.
Дрібні, холодні сірі краплі
Додали віям сивини
Й розмазали пейзажі бляклі.
А може зовсім й не вони…
Обачно, тихо, мов по дроту,
З промоклим шарфом на плечах
Я йшла додому через сльоту.
А вдома котики і чай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029498
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2024
автор: Емма Конвалiя