Знаю я.

Настало  літо  на  душі.
І  непомітно  так  вірші
Малюють  вічність,
Крокують  в  просторі    душі.

Не  по  спіралі
Й  не  по  колу,
Десь  на  просторі,
   святому.

Серед  полів,
Серед  гріхів,
На  ниві  радості
Й  дощів,

Серед  небачених  садів,
Серед  віршів,  що  ще  напишу,
Серед  лісів  отих  соснових,
Вродливих  мавок  чорнобрових.

Настало  літо  на  душі.
Про  це  й  пишу  я  у  вірші.
Листок  впаде  з  календаря,
А  завтра  -  буде,  знаю  я.


[b]Кукушка  хвалит  петуха  за  то,
Что  хвалит  он  кукушку.[/b]

Кукушка  хвалит  петуха  за  то,
Что  он  о  ней  поет,
Её  стихотворения    не  плод  воображения,
Они  как  дождь  весенний  желанны  ввне  сомнений.

Он  хвалите  её,  словно  в  сказочном  сне.
Оба  в  воих  похвалах,  оба  в  своїх  мечтах.
Как  поетично,  ох…  ах.

Кто  хвалит  другого,  тем  же  возвышен
Обмен  похвалами  души  возвыссит?
Лесть  словно  искра  свет  зазжёт?
Поднимет  нас  в  ввыси?
Кукушка  с  петухом  находят  суть  –
Хвалить  друг  друга  очень  важно,
Сияя  вместе  забыв  о  чести,
Тонуть  в  глубинах  сладкой      лести.


[b]БД[/b]

БД  ,  а  смыл  уже  иной.
-Ты  ,помолчи,  тихо  постой.

Мне  говорят  готов  сюжет,
Роман  напишет  Интеллект.

С  улыбкой,  скромно  я  смотрю.
И  улыбаясь,  промолчу.

Но  руки  сами  строчат,  строчат.
И  разбивают  мысли  в  клочья.

Картину  пишет  Интеллект,
Из  базы  гугла  весь  сюжет.
-Кино  и  аниме,  реальность  где?

Штучная  мультипликация
 с  реальных  картин.
-И  кто  же  кретин?

Реалистичность  почти  на  нуле.
-Рифмы  чьи?  Идеи  где?
-Чьи  голоса?

-Новый  Бог?
Штучный  при  том.
-Он,  попугай?

-Вырос  спрос?
-Точку  поставь!
-Выбор  же  твой!
-Ты  тоже  козел,  мой  дорогой!

Использован  ты,
Использован  я.

-Че  за  бред?
-Интеллекта  нет!
-Интеллекта  нет!

Штучный  плагиат.
Барыг  в  Ад.
Барыг  в  Ад.

[b]Це  вже  не  анекдот[/b]

Святий  Миколай
в  ніч  перед  Різдвом,
як  зазвичай  -  уві  сні
запитує  у  Вови,
ви  не  про  того  подумали,
у  маленького  Вови,
ой,  вони  теж  маленькі,
у  хлопчика  Вовочки:
-Вовочка,  яке  у  тебе  є  найзавітніше
новорічне  бажання?
-Щоб  моєму  татку  було  шістдесят!


*  і  якщо  ви  мені  скажите  -  то  брехня,  я  лише  посміхнусь,
більшість  чоловіків  бажають  одного  -  щоб  у  наступному  році  їм  було  шістдесят,  ну  хоча  б  пятдесят,  не  вірите  -  проведіть  новорічне  опитування.
Це  точно,  як  високі  чини  з  телеекранів:  
-Ми  не  очікавали,  що  у  московитів  така  сильна  армія.
То  нагадує  лише    казочки  про  пасочку  та  першотравень:
-Пасочка  гірка,  першотравень  -  відмінили,  а  "партнери  наші"  не  вірили,  що  ми  й  місяць  протримаємось.  
Ми  не  подарок,  ми  -  сюрприз!
Ми  то  не  Вова,  Вова  -  то  не  ми.
Слава  Україні!
Мир  -  то  перемога,  здорового  глузду,  а  "дипломати"  Вовочки  не  вірять  в  Діда  Мороза.
А  він  -  бац  і  прийде,  зло  зникне,  а  Україна  -  розцвіте,  нам  на  радість,  "партнерам  "  і  московитам  на  заздрість.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029533
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2024
автор: oreol