Зима. Холоне кров.
І не від того, що мороз лоскоче,
Що ворог лізе в хату знов і знов.
А хлопці наші б"ють иого охоче.
Втомилися в багнюці і в снігу,
Шкарублі руки держать автомата.
А думає він лиш про рідню,
Де жде иого простора, світла хата.
Де діточки зібрались за столом,
Дружина рідна борщик наливає.
А тут над ним уже літає дрон
І знову вкотре друга він ховає.
Черствіє серце в нього з кожним днем.
Сльоза гаряча все частіш злітає.
А руки сильні наливаються свинцем,
Коли у небі гуркіт наростає.
Солдати наші вічно молоді
Залишаться у спогадах щоденних,
Живими квітами обросимо жалі,
Щоб не згубиться в буднях цих буденних.
Вже перемога десь не за горами,
Весь світ прокинеться від сну.
Але ми віримо,що разом з нами
Завершимо цю прокляту віину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029553
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2024
автор: Надія Тополя