Ти крадькома заглянув в мою душу.
Збентежив її сонну,зворушив.
Тепер я знову пробудитись мушу
Їз цих казкових незбуванних снів.
Вона в тумані мріиливому спала,
На вітті тихому гоидалась у вісні.
Вона не ждала и в думці не гадала,
Що з цього сну пробудеш ти її.
ТИ соловеиком в сад її прилинув,
Росу ранкову з віття обтрусив,
Промив їи очі співом солов"їним,
Нектаром млосним серце напоїв.
Дав сили, дав кохання і наснаги.
Розворушив минуле забуття.
РОзбурхав таємничі всі принади,
І знову я вернулась до життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029577
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2024
автор: Надія Тополя