Здає свої права старезний рік,
Лишивши нездійсненними бажання.
Час проминув, немов страшний потік,
Змішавши горе, смуток, біль, кохання.
Втрачає календар свої листки,
В кінці червона і святкова дата.
Хотілось щоб все було навпаки,
Щоб закінчилася війна проклята.
Поставили ялинку для малят,
Бо в них і так дитинство обікрали
Вже Новий рік спішить до наших хат,
Щоб знову всі бажання загадали.
Хтось шепоти́ть його у молитвах,
А дехто спалює написане в бокалах.
Он бачуть, здійснення в чудових снах,
А є загадують при обстрілах в підвалах.
Яка була казкова ніч раніш,
Війна була далеко за горами.
Салюти в небі, про ялинку вірш
І сніг рипів під нашими ногами.
Настане час, що зброя замовчить.
Та чи залишиться живими люди?
Зоря для кого в небі заблищить?
Коли бажання вітер рознесе повсюди…
29.12.24р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029578
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2024
автор: Степан Олександр