Давно мої не юні вже літа
І не одну подолано вершину,
Керує мною істина свята
Тебе любити, рідна Україно.
Навколо світ такий, яким він є:
Не прагне перейматись болем нашим,
Адже йому болить лише своє
Тому і не встає супроти раші.
З москвою ти в нерівній боротьбі,
Та не згинаєш зболені коліна,
Служить не маю права я собі,
Допоки стогнеш, нене Україно.
Пройшла тернистий ти до волі шлях,
Та іншої мети в житті не мала.
Тебе чекала не одна із плах,
Але ти їх уміло обминала.
Ходу твою нікому не спинить
І іншої дороги теж не треба,
Твоя надія – донечки й сини,
Готові все віддать за волю й тебе !
30.12.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029633
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.12.2024
автор: Ганна Верес