Ти, напевно, згадуєш про мене

СПОГАД

Ти,  напевно,  згадуєш  про  мене,
Й  теплу  зустріч  в  літньому  кафе.
Пахли  липи,  шелестіли  клени,
Нудьгував  з  чернетками  портфель.

Осторонь  лежали  наші  книги,
Нам  було,  звичайно,  не  до  них.
Погляд  мій,  готовий  до  інтриги,
Кликав  пустотливо:  «Пригорни».

Через  столик  трохи  нахилився,
Більше  не  посмів,  не  ризикнув.
Ніжно  посміхаючись,  хвалився,
Що  в  моїх  очах  давно  втонув.

Літній  вечір  –  мить,  її  замало
Для  скупих  і  нерішучих  слів.
Тихо  ніч  напнула  покривало
З  прохолодних  зоряних  вузлів.

Іноді  вдивляюся  в  світлини
Лагідно,  без  нотки  каяття.
Нам  тоді  не  стачило  хвилини
Розгадати  намір  почуття.

Мабуть,  ти  несмілий,  я  –  загорда,
Попрощались  на  межі  розлук.
Чи  ж  колись  нам  трапиться  нагода,
Соромливо  знов  торкнутись  рук?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029686
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.12.2024
автор: на манжетах вишиванки