Коли народжується на цей світ дитина,
То її вчать любові й доброти.
Що головне для неї – це родина,
Поки сама не піде у світи.
Спасибі вам, мій тату,
За життя, дароване мені.
Нехай воно квітне й процвітає,
І ніколи не згорить у вогні.
Спасибі вам за мої перші дні,
За впевненість у перших кроках.
Іще з дитинства виховували в мені
Любов до Бога і щоб не літати високо́.
Спасибі, що навчили вірність цінувати,
За те, що турбувалися про мене,
Що тепло так уміли обіймати,
Спасибі за веселе дитинство моє.
А іноді мені вас так не вистачає,
Бо ви, тату не разом зі мною.
Та радісно стає, коли згадаю,
Що мене зростили вродливою такою.
Спасибі за ту вроду, за радість і любов,
За те, що ви, тату є на світі.
Я так хочу пригорнутись до вас знов,
Бо серце ваше добром зігріте.
Спасибі за розумні всі слова,
І посмішку вашу спокійну.
Такого, як ви у світі більш нема…
Не знаю жодну людину більш надійну.
26.09.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029716
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.12.2024
автор: SimPly Girl***