Не потрібно любов"ю зоріти,
Коли камінь лежить на душі.
Не потрібно жаринками гріти,
Коли жар тои ледь тліє в імлі.
Не цілуи устами ссолодкими,
Коли краплі отрути в них є.
І словами пестливими млосними
Не розгоидуи сумління моє.
Якби люди всі з чистою совістю
Один з одним могли говорить.
В очі меншому брату з гордістю
Не боялися глянути вмить.
Наші мрії реальністю стали б,
Не потрібно б лукавість будить.
І рідню пізнавать не боялись,
Зерно щастя могли б посадить
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029773
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.01.2025
автор: Надія Тополя