( за романом Ч. Паланіка – Невидимі монстри)
Наче мить життя минуло,
І уже не повернеться
І думки болючіш кулі,
Бережи хворобре серце!
Можу зовсім непомітно
Де завгодно я з’являтись,
Все минулося безслідно,
І нема чого боятись
Душу в холоді тримаю
Замість серця лиш крижинка
Сліду я не залишаю,
Я для всіх лиш невидимка
Я уже давно хотіла
Все життя своє змінити
Скільки б часу я не жила
Все не можу я навчитись
Ви в мою не лізьте душу
Як живу сама я знаю
Спокій мій вам не порушить
І життя таки триває
Наче гроші наче зброя
Є краса – велика сила
Та лишаюсь я собою,
Де б мене життя носило
І дожити до фіналу
Ледве вистачить здоров’я
Бо життя своє писала
Я лише своєю кров’ю
Бачу світ крізь власні очі
І не знаю я як жити
Все чого я зараз хочу
Невидимкою лишитись…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029822
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2025
автор: Михайло Петрів