Звичайна школа біля кладовища —
Початок і кінець земних доріг.
Маленький спогад, наче глід, дозрів,
Лиш відкушу й несу на радість мишам.
Пищить алярм, над головами свище,
А ти стоїш у харківській корі,
Звичайна школа біля кладовища —
Початок і кінець земних доріг.
Ліс рук, наш ліс росте все вище й вище!
За млою — злива змін, а далі — сніг,
Що монохромом упаде до ніг,
На пелені дівчисько слід залишить:
«Звичайна школа біля кладовища».
© Олена Галунець
*Вірш присвячено Харківській спеціалізованій школі I-III ступенів № 66 (нині ліцей).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029826
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2025
автор: Олена Галунець