Напинає вітрила
повнота порожнечі,
кров гаряча у жилах
прагне швидкості течій,
прагне бігу стрімкого,
попадання у такти,
інікого, нікого
про маршрут не питати.
Просто бігти, щоб гріти
босі ноги замерзлі.
Я запитую: «Світе,
всі холонуть по-черзі?
Чи усі остигають
тут душею і тілом,
хто потратить до раю?
Я б туди теж хотіла.
Чи усім для любові
тут бракує матерій?
Спроби є додаткові
в грі життєвій химерній?»
Повнота порожнечі
нас відносить все далі,
де лиш спогади, речі,
сподівання повсталі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029857
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2025
автор: Ася Оксамитна