Моє серце, неначе з каменю,
Ця війна залишає слід.
Розтопи мене, теплий променю,
Щоб навколо розтанув лід.
Щоб розплакатись тихим вечором,
Рукавом витирати сіль.
Будь мені, мій Ісусе, - лікарем,
Поможи, загоїти біль.
Може плачучи, миру випрошу,
Став жорстокий сьогодні світ.
Переболене горе виношу,
Стала скелею, як граніт.
Щоб дивитися в очі ворогу,
Не зламатися, бо не час.
Всипте, хлопці, ще зайдам пороху,
Щоб боялися йти до нас.
Хоч жорстоко, але по правилах
Що посіяли й те пожнуть.
Ця війна, хіба душу зранила,
Щоб не плакати, усміхнусь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029899
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2025
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА