Зимні дні такі куценькі.
Вже позаду рівнодень.
Де беруться ті обценьки,
Що обрізують нам день?
Хто нагнав нам оті хмари,
Які білих мух несуть.
Як овечки у отарі -
Густо й тихо до нас йдуть.
А хто снігу намітає,
Ожеледицю кує?
Все нам сріблом покриває,
Білим золотом снує.
Ой! Яка зима велика!
Така довга , як на гріх.
І холодна , і безлика.
Тільки сутінки та сніг!́
28.02.2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029959
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2025
автор: НАСТУРЦІЯ