Десь так тихе́нько гомони́ть гіта́ра,
Десь обража́ється на хма́рність саксофо́н,
Ну хто сказа́в, що саксофо́н гіта́рі па́ра?
Поча́всь яки́йсь стрімки́й антицикло́н …
Вона і стру́нами, і ви́гинами тіла
До нього пригорта́ усю печа́ль,
А він куди́сь уверх, ледь руки відпусти́ла,
Обде́р їй на бока́х усю́ ема́ль …
Ще й лю́бить сам, не лю́бить ра́зом з нею,
У нього со́ло – такий стиль життя,
І не рідни́ться він з гіта́рною душе́ю,
І не спліта́ється в гіта́рних почуття́х …
Стоя́ло по́руч вже старе́ньке піані́но,
Кли́че гітару вдвох зігра́ти від душі,
Можна весня́но, можна вду́мливо осі́нньо,
Зігра́ємо разом в одні́м дощі́ …
Вона не хо́че. Їй ото́й висо́кий,
Такий краси́вий небуде́нний саксофо́н
Хай навіть біля нього вона збо́ку
Звучи́ть із мрі́ями про ща́стя в унісо́н
[i][i]Музичне прочитання з допомогою ШІ[/i]
На жаль проблему русизмів вирішити не вдалося. [/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030002
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2025
автор: Дружня рука