31.12.2024
прощавай, 24-тий…
з таким навік ненависним числом.
із пам’яті тебе повік не стерти,
як і життя, зруйноване пуйлом…
ти забрав із собою найкращих,
залишився навік в їхніх датах,
не пробачу цього ні за що,
і НовИй рік тепер не свято…
Розбита, зруйнована,
рідна земле моя!
Ти стала ще більш коханою,
ти станеш ще більш прекрасною
в буянні відродження природи,
що перемагає
і переможе!
де ти, Боже…
не залиш, благаю і мрію
нехай здохне мерзенне створіння
росія…
Хочеться звіром ревіти
та тільки плачеться без сліз,
24-тий, що ти нам приніс?
втрати-страти-всі-тепер-солдати…
плаче донька й мати…
сирени-вогнища-сховища-попелища…
незбагненно, за що? навіщо…
Ми встоїмо, ми будемо,
ми – вічні!
У ніч новорічну
усім нам зичу
і маю бажання одне-єдине:
нехай в історії залишаться дати
війни росії проти України –
дві тисячі чотирнадцятий – дві тисячі двадцять п’ятий.
Дякую ЗСУ за Новий рік!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030005
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2025
автор: Саша Чорнобіла